На початку ХХ століття центр Харкова виглядав не гірше, ніж при Кернесі 😀
Воно і не дивно. Харківські міські голови того часу:

Олександр Костянтинович Погорілко (1900–1912 рр.) — професор фізики, видатний учений та один із найефективніших керівників міста. За його каденції в Харкові запустили електричний трамвай, модернізували водопровід, розширили електричне освітлення та збудували багато значущих будівельних об'єктів.

Роман Юлійович Будберг (січень — лютий 1913 р.) — дворянин і громадський діяч. Був обраний думою, але швидко залишив посаду на знак протесту проти дій Міністерства внутрішніх справ Російської імперії.

Микола Євдокимович Дорофєєв (1913–1914 рр.) — викладач університету, який спочатку керував містом як виконувач обов'язків через тяжку хворобу О. Погорілка, а згодом офіційно зайняв посаду.

Дмитро Іванович Багалій (1914–1917 рр.) — всесвітньо відомий український історик, академік та колишній ректор Харківського університету. Він керував містом у складні роки Першої світової війни, займався питаннями біженців, забезпечення Харкова продовольством та культурним розвитком міста.
***
Дивлюсь на ці світлини і намагаюсь уявити собі, чим жили харківці тієї пори, скажімо, перед початком Великої війни, котру потім назвали Першою світовою, про що думали, які надії мали? Як потім склалося їх життя?

Ігор Соломадін