Шануймо наші традиції:
29 червня – свято ПЕТРА І ПАВЛА.
Петрівський піст (або Петрівка) розпочався після Зелених свят і завершувався напередодні свята Петра і Павла. Під час Петрівки віряни обмежували вживання продуктів тваринного походження.
На Харківщині до цього дня обов’язково вкошували снопик пшениці й обмолочували його, щоб спекти хліб із нового врожаю. Також підкопували молоду картоплю та різали молодого півника. Господині готували смачний борщ із м’яса та варили велику галушку, яку за святковим столом ділили на всіх членів сім’ї.
У народі примічали: зозуля кує тільки до Петра і Павла, а після свята вже мовчить. Через це люди казали: «Зозуля галушкою вдавилася».
У цей день селяни утримувалися від виконання важкої роботи – святкували та ходили в гості. Адже одразу після Петра і Павла починалися жнива зернових, які вимагали чимало сил.
Спогади інформантів.

* «Петрівський піст. А на Петра вже розгівляються. Варять питушка в борщі молодого. І хлібця до Петра вкосювали, шоб новий хліб спекти». (Запис 04.08.1994 р. у с. Великі Хутори Шевченківської громади Куп’янського району Харківської області від Осики Мотрі Іванівни, 1907 р.н.).

* «Давайте різати курча і давайте молоденької картошки, сьодня ж Петра! Ото варим, кісто місим з муки на салові. І ото ж кипить чавун там – чи з борщем, чи з чим – і туда ту галушку кидають, в той чавун, і вариться та галушка. Тоді витягають ту галушку на тарілку, ріжуть по кусочку і ту ж курятину. Та сім’я здорова була, так свекруха вже зна, хто шо любе, кажне ложку держе, она ото кладе. І ото по кусочку м’яса беруть і їдять». (Запис 01.02.1995 р. у с. Гетьманівка Шевченківської громади Куп’янського району Харківської області від Гребінчук Марії Микитівни, 1913 р.н., Криворучко Ганни Микитівни, 1922 р.н. (уродженки с. Малі Кринки на Шевченківщині).

* «На Петра і Павла варили молоду картошку і різали молодого питуха. Повинен бути питух молодий на Петра і Павла і молода картошка. Варили бульйон, борщ. У мене бабуся була вєрующа, так вона до Петра і Павла не давали нічого їсти скоромного, нічого. А на Петра і Павла різали питуха і рили молоду картоху. Значіть, це буде багата сім’я, буде все в них вдосталь, коли буде на цей день. Бабуся моя питушка обваре, картоплю зваре, шкварки нажаре, картоплю засипе. А питушка зваре, і з того бульйону варили ще й галушки. Кажуть, шо до Петра і Павла зозуля кує, а тоді галушкою душиться. Так моя мама у бульйон, у якому питушок зварився, то ще було й галушки кине, часничку. Ото ми з’їмо, бо на завтра вже зозуля не кує. То я добре запомнила, шо після Петра і Павла зозуля не кує. І ми сідали всією родиною до святкового столу: дід і баба. Ніхто міні не давав копати молоду картошку до празника, поки й мама вмерла. Ми цей обичай виконували, мама не розрішала. Ми так привикли. А в цьому році я згрішила: син привіз молоду картошку з базара, так я зварила і одну з’їла. А так я не рию до Петра картошку.
Галушки варилися на кислому молоці. Соди трошички кидали, сольки пучечку, замісювали тісто. Яйце не кидали, бо буде туге кісто. Нада кісто бить. Мене приучіли змалечку – ото по столі гепаєм, воно одбивається і тоді воно м’ягке робиться і довго не черствіє». (Запис 20.07.2021 р. у с. Антонівка Кегичівської громади Берестинського району Харківської області від Кущій Надії Андріївни, 1951 р.н., Колісник Любов Андріївни, 1937 р.н., Венгер Людмили Євгенівна, 1963 р.н.).

* Наталія Олійник, (за власними експедиційними матеріалами).

* Малюнок «НА ПЕТРА І ПАВЛА», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.

Наталія Олійник,
ООМЦКМ