4 липня виповнюється 135 років від дня народження Петра Панча (1891–1978) – відомого українського письменника, нашого земляка, уродженця Валок, життя якого було тісно пов'язане з Харковом. Петро Панч був одним із небагатьох українських митців, хто вижив з покоління "розстріляного Відродження".
Петро Панч зустрів революцію царським офіцером, закінчив командиром червоних військ, а між тим воював за армію гетьмана Скоропадського та директорії УНР. Він дивом вижив під час сталінських репресій 1930-х років.
"Він був одним із тих небагатьох фізично уцілілих, морально стероризованих, та все ж таких, що й далі залишаються вірні собі і, як можуть, в найскладніших умовах тоталітаризму підтримують ледь жевріюче життя української культури.", – Олесь Гончар про Петра Панча. Понад шістдесят книг художньої прози створив Петро Панч.
"Широке визнання здобули його повісті і романи "Голубі ешелони", "Син Таращанського полку", "Гомоніла Україна", "На калиновім мості".
Як і багато інших українських письменників, Петро Панч під час доби національно-визвольних змагань воював під українськими прапорами проти більшовиків – був петлюрівським офіцером. Літературну діяльність розпочав у 1920-х роках ХХ століття. У цей час він належав до літературних угруповань "Плуг", ВАПЛІТЕ, ВУСПП.
За радянських часів зазнавав критики, але репресій уник, тоді як його друзі, з якими він починав, стали жертвами сталінського терору – Григорій Епік, Майк Йогансен, Василь Вражливий та інші."

Модерна Україна
#українці #харківці #постаті #митці #письменники #Панч