Спочатку “нацисти”. Далі — право бити

Москва прийшла в Україну не з чесною назвою своєї війни. Вона не сказала: “ми йдемо знищити українську державність”. Вона сказала: “денацифікація”. Спочатку вигаданий “нацизм”. Потім моральне виключення українців із нормального політичного світу. Потім ракети, окупація, депортації, катівні, фільтраційні табори, знищені міста.

Ось чому польська історія з червоно-чорним прапором небезпечна не як “суперечка про символ”. Небезпечна сама матриця. Навроцький пропонує прирівняти “бандерівську” символіку до нацистської й радянської; Reuters уже повідомляв, що його ініціатива включає криміналізацію публічного прославлення Бандери та “бандерівської” символіки.

Формально — не проти українців, лише проти “ідеології”. Так само Москва казала: не проти українців, лише проти “фашистського режиму”. Формула стара: спочатку назвати українське нацистським, потім зробити українське небезпечним, потім обмежити, потім карати, потім виштовхувати, а потім вбивати. А далі вже питання масштабу задуму і можливостей.

Польські еліти роблять всі ті самі кроки, що і на росії, які ще за 5-10 років дозволяють і легітимізують напад на Україну збоку Польщі. Це очевидно думаючим, питання тільки часу та нашої сили цьому протистояти. А ще є фронт, в який Московія вкладає гроші ще збоку Угорщини по відколу Закарпаття, Румунія та Болгарія із своїми проєктами великої величі, то український націоналізм має потроїтися як мінімум хочаб тільки для того аби не допустити знищення української нації.

Владислав Смірнов