🕯️ Сьогодні згадаємо Ірину Фаріон

19 липня минає два роки від дня трагічної загибелі Ірини Фаріон — української мовознавиці, професорки, педагогині, громадської та політичної діячки.

Вона народилася 29 квітня 1964 року у Львові. Закінчила українське відділення філологічного факультету Львівського університету, а з 1991 року працювала у Національному університеті «Львівська політехніка». У 2015 році здобула ступінь доктора філологічних наук і стала професоркою кафедри української мови.

Її наукові інтереси охоплювали історію української мови, соціолінгвістику, культуру мовлення, правописні норми та дослідження мовних особистостей. Науковий доробок Ірини Фаріон налічував вісім одноосібних монографій, дев’ять колективних праць, навчальний посібник і понад 160 наукових публікацій.

Серед її найвідоміших книжок:

«Мова — краса і сила»;
«Правопис — корсет мови?»;
«Мовна норма: знищення, пошук, віднова»;
«Суспільний статус староукраїнської мови у XIV–XVII століттях»;
«Мовний портрет Івана Пулюя».

Ірина Фаріон була авторкою та ведучою культурно-просвітницьких проєктів «Від книги до мети», «Велич особистості» та «Ген українців». Для проєкту «Велич особистості» було створено 160 програм про визначних українців. Упродовж 2015–2024 років вона також очолювала наглядову раду Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.

У 2012–2014 роках Ірина Фаріон була народною депутаткою України VII скликання. У парламенті очолювала підкомітет з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, а згодом стала першим заступником голови цього комітету.

За свою наукову та просвітницьку діяльність вона отримала премії імені Олекси Гірника, Бориса Грінченка, Дмитра Нитченка та Івана Огієнка, а також Почесну грамоту Верховної Ради України за внесок у розвиток освіти.

Її слова були гострими, безкомпромісними й часто викликали суспільні дискусії. Проте у центрі майже кожного її виступу залишалася українська мова:

> «Говорити українською — це означає панувати».

> «Мова — це скеля, на якій стоїть велика українська споруда».

> «Мова — це не засіб комунікації. Мова — це форма життя окремої нації».

> «Мова — це наш ідеологічний фронт перемоги».

19 липня 2024 року Ірину Фаріон смертельно поранили неподалік її будинку у Львові. Медики боролися за її життя, однак того самого вечора вона померла. Судовий розгляд справи про її вбивство триває.

Її постать сприймали по-різному. З нею сперечалися, її критикували, підтримували або не погоджувалися. Але неможливо заперечити: вона десятиліттями змушувала українське суспільство говорити про мову не як про другорядне питання, а як про основу державності, культури та національної пам’яті.

Людина відходить, але її праці, лекції, книжки, учні та сказані слова залишаються.

Світла пам’ять Ірині Фаріон.

Нехай українська мова, якій вона присвятила своє життя, міцніє, розвивається і впевнено звучить у вільній Україні. 🇺🇦

Джерело: Kenguru.UA