2 серпня 1946 – завершено II етап примусової депортації 482 тисячі українців з їх етнічних поселень в Польщі.
2 серпня 1946 – завершено II етап примусової депортації 482 тисячі українців з їх етнічних поселень в Польщі.
14 грудня 1945 року з’являється додатковий протокол угоди від 9 вересня 1944 року про виселення українців з Польщі і поляків з України, згідно з яким строк переселення продовжують до 15 червня 1946 р. Навесні і на початку літа 1946 р. розгорнулося нове масове вигнання українців з усієї території Закерзоння.
До 2 серпня 1946 року було евакуйовано 97,2 відсотка родин, 96,8 відсотка населення. Найбільше їх знайшло притулок у західному регіоні України. Зокрема у Тернопільській області 41105 родин, або 173360 осіб.
І все ж після цього на осінь 1946 р. у своїх домівках ще залишилася близько 150-160 тис.українців, яким вдалося сховатися в лісах під час депортації або втекти зі збірних пунктів. Оскільки договір про переселення, укладений в 1944 р. перестав діяти, в польських урядових колах почали шукати інші шляхи остаточної ліквідації української меншості на території Польщі. Тоді виникла ідея щодо переселення українців на т.з. повернуті землі у північно-західній Польщі.
Вбивство віце-міністра оборони генерала К.Свєрчевського (28 березня 1947 р.) прискорило перебіг подій. Вже за кільканадцять годин, 29 березня 1947 р. на спеціальному засіданні Політбюро ЦК ПРП під головуванням В. Гомулки схвалено постанову про виселення на «нові» землі українських і змішаних сімей. 28 квітня 1947 р. розпочалася операція «Вісла». В липні 1947 р. операційна група «Вісла» розпочала т.з. «доочищення території» від української людності, яка уникла переселення і знищення розпорошених сил УПА. 16 липня 1947 р. генерал Мосор видав таємний наказ №010, на підставі якого особи, які повернулися до попереднього місця проживання з західних земель підлягали арешту і відправленню до концентраційного табору в Явожні. Усього за час операції «Вісла» від 28 квітня до 12 серпня 1947 р. переселено на північно-західні землі Польщі 140575 осіб української національності, які проживали на території 3 воєводств (22 повітів). Щоб унеможливити нелегальне повернення українців на рідні землі, декретом від 27 липня 1949 р., їх позбавлено права на залишені господарства та майно, навіть, якщо вони не були зайняті новими власниками.
Щодо позиції Польщі, прокурор Інституту національної пам’яті (ІНП) припинив слідство, стверджуючи, що “військова операція відбувалася гуманним чином” та мала “попереджувальний та охоронний характер”. Зазначено, що “не було виявлено дій, які б завдавали громадську або приватну шкоду”.
14 грудня 1945 року з’являється додатковий протокол угоди від 9 вересня 1944 року про виселення українців з Польщі і поляків з України, згідно з яким строк переселення продовжують до 15 червня 1946 р. Навесні і на початку літа 1946 р. розгорнулося нове масове вигнання українців з усієї території Закерзоння.
До 2 серпня 1946 року було евакуйовано 97,2 відсотка родин, 96,8 відсотка населення. Найбільше їх знайшло притулок у західному регіоні України. Зокрема у Тернопільській області 41105 родин, або 173360 осіб.
І все ж після цього на осінь 1946 р. у своїх домівках ще залишилася близько 150-160 тис.українців, яким вдалося сховатися в лісах під час депортації або втекти зі збірних пунктів. Оскільки договір про переселення, укладений в 1944 р. перестав діяти, в польських урядових колах почали шукати інші шляхи остаточної ліквідації української меншості на території Польщі. Тоді виникла ідея щодо переселення українців на т.з. повернуті землі у північно-західній Польщі.
Вбивство віце-міністра оборони генерала К.Свєрчевського (28 березня 1947 р.) прискорило перебіг подій. Вже за кільканадцять годин, 29 березня 1947 р. на спеціальному засіданні Політбюро ЦК ПРП під головуванням В. Гомулки схвалено постанову про виселення на «нові» землі українських і змішаних сімей. 28 квітня 1947 р. розпочалася операція «Вісла». В липні 1947 р. операційна група «Вісла» розпочала т.з. «доочищення території» від української людності, яка уникла переселення і знищення розпорошених сил УПА. 16 липня 1947 р. генерал Мосор видав таємний наказ №010, на підставі якого особи, які повернулися до попереднього місця проживання з західних земель підлягали арешту і відправленню до концентраційного табору в Явожні. Усього за час операції «Вісла» від 28 квітня до 12 серпня 1947 р. переселено на північно-західні землі Польщі 140575 осіб української національності, які проживали на території 3 воєводств (22 повітів). Щоб унеможливити нелегальне повернення українців на рідні землі, декретом від 27 липня 1949 р., їх позбавлено права на залишені господарства та майно, навіть, якщо вони не були зайняті новими власниками.
Щодо позиції Польщі, прокурор Інституту національної пам’яті (ІНП) припинив слідство, стверджуючи, що “військова операція відбувалася гуманним чином” та мала “попереджувальний та охоронний характер”. Зазначено, що “не було виявлено дій, які б завдавали громадську або приватну шкоду”.
Ігор Царик