Те, що сталося в іспанській Сеуті, важко назвати просто міграційною кризою. За одну добу до міста з населенням близько 85 тисяч людей потрапили десятки тисяч мігрантів із сусіднього Марокко.

Тисячі людей ночували в парках і на тротуарах. Біля прикордонних переходів спалахнули сутички, горіли автобус та автомобілі. Десятки людей загинули в морі й тисняві. Щоб припинити нові переходи, посилити охорону кордону та організувати повернення мігрантів до Марокко, Іспанія направила до Сеути додаткові сили поліції та армії.

Майже всі прибулі вже повернулися, але ці кілька днів стали трагедією і черговим уроком для всієї Європи. Адже в наслідок ліберальної політики в різні роки з міграційними кризами раніше вже стикались і Італія, І Франція, і навіть країни північної Європи.

Нелегальний прорив кордону і легальна трудова міграція, звісно, не одне й те саме. Але Сеута нагадала: міграційна політика потребує чітких правил, меж і контролю до кризи, а не після неї.

Цей урок важливий і для України. У нас уже відкрито обговорюють залучення іноземної робочої сили. Я скажу прямо: я категорично проти залучення трудових мігрантів в Україну.

Так, нам бракує працівників. Я бачу, як у Харкові, в інших українських містах, важко знайти лікарів, водіїв, інженерів, будівельників, комунальників. Але я бачу й ветеранів, які повертаються до цивільного життя. Переселенців, які місяцями шукають роботу. Людей 50+, яких ринок праці надто легко списує. Молодь, якій не дають першого шансу. І мільйони українців за кордоном, яких ми закликаємо повернутися.

Що ми їм скажемо? Повертайтеся, але ваші робочі місця вже закрили дешевшою робочою силою? Дякуємо, що захищали країну, але на вашу перекваліфікацію не знайшлося грошей?

Переконаний, наше головне завдання сьогодні – допомогти знайти роботу українським ветеранам, створити умови для повернення мільйонів українців, які були змушені виїхати через війну, підтримати українські родини, особливо ті, у яких ростуть діти.

Комусь це може здатись «складною відповіддю», а для мене – це аксіома повоєнного відновлення і найвищий пріоритет. Держава, яка ще не повернула своїх, не має права вже шукати їм заміну. Спочатку українці. Це не консерватизм – це відповідальність за майбутнє України.