Мурафа та її літописець
До 90-річчя Івана Юхна

1 серпня 2026 року виповнилося 90 років Іванові Олександровичу Юхну — краєзнавцеві, художнику, журналісту, освітянину родом із села Мурафа Краснокутського району Харківської області.
У 2025 році в харківському видавництві Олександра Савчука вийшла книга пана Івана «Мурафа та її околиці. Історичний нарис з найдавніших часів до сьогодення» — своєрідний підсумок його багаторічних досліджень та роздумів про рідний край. Утім, ще у 2008 році в полтавському видавництві «Дивосвіт» зʼявилася книга І.О. Юхна та М.Ф. Кукси «Край наш Краснокутський. Історичний нарис із найдавніших часів до сьогодення», де було вміщено главку «Слово про Мурафу». Нова книга супроводжується, крім фото, графічними ілюстраціями автора, які унаочнюють, зокрема, знайомство з традиційною культурою села. Цінність книзі додають використані спогади односельців, які змальовують неприкрашену картину сільського побуту початку ХХ століття. Ось як згадує про своє дитинство один із представників родини Панченків: «Росли ми на привʼязі у прямому розумінні цього слова. Батьки займалися господарством, у полі, на городі — їм було не до нас, няньки не було. У полову стіну вбивалися скоби, привʼязувалося мотуззя і нас, малих, привʼязували на якийсь час, щоб не лізли в шкоду та не заважали дорослим працювати».
У книзі докладно розповідається про те, як господарювали мурафівці в минулі століття. Вражає твердження автора, що «ні для корів, ні для овець селяни хлівів не облаштовували. Худоба зимувала в загородах. При помірному сніговому покриві корови, вівці, а також коні бродили полями, луками, вишукуючи самі собі необхідний корм». А в люті морози?
Ретельно описаний і проілюстрований реманент: начиння для зберігання зерна та борошна, для приготування хліба і хлібних виробів, для молока і продуктів з нього, для вживання їжі, для приготування їжі в печі, для води і напоїв. Звісно, йдеться й про будівництво хати, її інтерʼєр, про водяні млини та вітряки, винокуріння, садівництво та пасічництво, ярмаркову торгівлю, ремесла, ткацтво, чумацтво тощо. Особливо щемкі спогади селян про голодомор і війни.
І, звісно, належне місце займає в книзі розповідь про уродженця Мурафи кобзаря Івана Кучугуру-Кучеренка, розстріляного більшовиками у 1937 році цілком логічно, бо саме він, народний артист УСРР, відгукнувся на смерть С. Петлюри співчутливим твором, а до Сталіна звернувся зі словами «Ой нема на тебе ката…».
Вітаємо Івана Олександровича із гарним ювілеєм і сподіваємося, що до наступного ювілею він напише ще не одну книгу і не одну картину на радість усім шанувальникам української історії та культури.

Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ