13 серпня 1914 р. пострілом в потилицю був вбитий Віктор ЧЕХІВСЬКИЙ — керівник таємної бойової організації «Оборона України».

13 серпня 1914 р. пострілом в потилицю був вбитий Віктор ЧЕХІВСЬКИЙ — керівник таємної бойової організації «Оборона України».

13 серпня 1914 р. пострілом в потилицю був вбитий Віктор ЧЕХІВСЬКИЙ — керівник таємної бойової організації «Оборона України».

Перший захисник, батько українського руху опору

Командир таємної бойової організації «Оборона України». Яка у 1904 році підірвала пам’ятник Пушкіну в Харкові, а також ще один імперський символ – під Полтавою. А через рік реально почала готувати національне повстання, щоб вибороти самостійність Україні. Формуючи бойові дружини понадпартійної організації. Координуючись одночасно із націоналістами Міхновського та українськими анархістами.

На світлині Віктор Чехівський – в Одесі. Людина, яка першою в модерній історії України очолила та сформувала рух опору на окупованих московитами українських землях. «Після закінчення Чугуївського військового училища [він] проходив службу в Одесі, як член Української народної (націоналістичної. – Ю.Ю.) партії брав участь у пропагандистській агітаційній роботі серед студентів і військових… закликав до боротьби проти самодержавної влади, за незалежну Україну». Так коротко написав про Віктора дослідник Миколи Міхновського історик Федір Турченко.

Українські націоналісти в еміграції, опублікували ще одну – досі невідому в Україні – світлину Віктора. Яку підписали так: «Віктор Чехівський, що зірвав динамітом пам’ятник О. Пушкіна в Харкові». Саме тоді, коли московські зайди святкували 250-ліття «воз'єднання». Коли до Харкова приїхав з імперської столиці міністр «народного просвєщєнія». Віктор Чехівський був звиклий до ризику. Свого часу багато займався транспорутванням через кордон нелегальної революційної літератури, яку друкувала РУП у Галичині. І можливо саме він переносив через кордон перше видання РУП, тобто «Самостійну Україну» Міхновського (від якої парія вирішила відректись, сконцентрувавшись на соціалізмі).

Про здійснену акцію в Харкові написали газети. «Кіевлянін» повідомив, що пам’ятник Пушкіну не був пошкоджений. Від п’єдесталу лише «відколовся шматок граніту», а біля пам’ятника були розкидані відозви із закликом до «боротьби за своє національне визволення». Свою листівку «Оборона України» також розсилала звичайною поштою.

У листопаді 1904 року одна з листівок прийшла поштою до Фастова. За даними жандармів «у ній йшла мова, що встановлений у Харкові пам’ятник Пушкіну зруйновано, бо для нього нема більше місця, а в Україні має бути пам’ятник Шевченка… але уряд перешкоджає його встановленню». Прокламація закінчувалась «погрозою, зверненою до уряду, що як Україна вже готується до бою, то вона відімстить за себе і повториться час гайдамаччини»…..
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid09fXfq6scxkfTE5bGqNNEbCLeqKCTQgPXuPsCtVbB7Be48KNCSFieSbBK5M4kBRwxl&id=100090166111827