8 вересня виповнюється 128 років від дня народження Наталі Ужвій – видатної української актриси театру і кіно (1898-1986)
8 вересня виповнюється 128 років від дня народження Наталі Ужвій – видатної української актриси театру і кіно (1898-1986), життя якої було пов'язане з Харковом.
Життя Наталії Ужвій було складним і тернистим, сповненим успіхів і особистих трагедій.
Народилася вона в Любомлі на Волині. Була найстаршою в багатодітній родині. Закінчила училище залізничників і курси кравчинь.
У 1916 р. родина, тікаючи від страхіть Першої світової війни, переїхала до Золотоноші, де Наталя потрапила на виставу аматорського драмгуртка.
"Одним із перших вдалих виступів актриси стала роль Наталії у виставі "Бондарівна". Всього в аматорському театрі Наталія Ужвій зіграла близько 70 ролей, нерідко втілюючи одночасно декілька образів в одній виставі. Незважаючи на протести батьків та за порадою письменника Івана Ле, в січні 1921 р. вона переїхала до Києва та вступила у театральну студію при Українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Саме там відбулася зустріч Ужвій з відомим актором та педагогом Іваном Мар’яненком і розпочався творчий шлях молодої актриси.", – @Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва (https://www.facebook.com/cdamlmu).
У 1926 р. в Харкові Наталія вийшла заміж за поета, лідера українських футуристів Михайля Семенка. В 1927 р. у них народився син Михайло. Але шлюб актриси не склався.
Десять років Наталія Ужвій була примадонною в легендарному театрі "Березіль" під керівництвом видатного українського режисера Леся Курбаса.
"З 1936 року – новий важливий період у творчій долі Наталії Ужвій. Власне, її головний рідний берег, це театр імені Івана Франка. Вона прийшла в театр Гната Юри вже зіркою, відомою актрисою. ЇЇ помітив і розкрив кінематограф. А попередня березільська слава стверджувала образ актриси сильної, гнучкої. Актриси-лідера, якій притаманні різні відтінки амплуа, широка палітра сценічних пристосувань. І саме на сцені франківців вона і втілювала настільки різнопланові образи, що її творча амплітуда навіть сьогодні для багатьох здається незбагненною. ", – Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.
Франківській сцені актриса віддала 50 років життя. Стільки ж років вона прожила в шлюбі з актором Євгеном Пономаренком.
Під час Другої світової війни Ужвій зіграла у фільмі "Райдуга" за однойменною повістю Ванди Василевської. Стрічка стала першим радянським фільмом, удостоєним "Оскара", а Ужвій нагородили званням народної артистки.
Багато друзів і рідних актриси були репресовані – хтось розстріляний, хтось відбував покарання у сибірських таборах.
У 1951 р. Наталія Ужвій пережила ще одну страшну трагедію – смерть сина Михайла.
Тяжкі випробування, що випали на долю цієї видатної актриси, не зламали її.
"Я вся в театрі, коли в мене немає вистави, я одразу никну, в’яну й сама собі стаю непотрібною…", – говорила Наталія Ужвій.
Протягом майже 20 років (1954-1973 рр.) вона очолювала Українське відділення Театрального товариства. Створений актрисою Будинок ветеранів сцени Спілки театральних діячів України в Пущі-Водиці було названо ім’ям Наталії Ужвій.
У творчому доробку Наталі Ужвій – понад 200 ролей у театрі і 20 в кіно.
Життя Наталії Ужвій було складним і тернистим, сповненим успіхів і особистих трагедій.
Народилася вона в Любомлі на Волині. Була найстаршою в багатодітній родині. Закінчила училище залізничників і курси кравчинь.
У 1916 р. родина, тікаючи від страхіть Першої світової війни, переїхала до Золотоноші, де Наталя потрапила на виставу аматорського драмгуртка.
"Одним із перших вдалих виступів актриси стала роль Наталії у виставі "Бондарівна". Всього в аматорському театрі Наталія Ужвій зіграла близько 70 ролей, нерідко втілюючи одночасно декілька образів в одній виставі. Незважаючи на протести батьків та за порадою письменника Івана Ле, в січні 1921 р. вона переїхала до Києва та вступила у театральну студію при Українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Саме там відбулася зустріч Ужвій з відомим актором та педагогом Іваном Мар’яненком і розпочався творчий шлях молодої актриси.", – @Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва (https://www.facebook.com/cdamlmu).
У 1926 р. в Харкові Наталія вийшла заміж за поета, лідера українських футуристів Михайля Семенка. В 1927 р. у них народився син Михайло. Але шлюб актриси не склався.
Десять років Наталія Ужвій була примадонною в легендарному театрі "Березіль" під керівництвом видатного українського режисера Леся Курбаса.
"З 1936 року – новий важливий період у творчій долі Наталії Ужвій. Власне, її головний рідний берег, це театр імені Івана Франка. Вона прийшла в театр Гната Юри вже зіркою, відомою актрисою. ЇЇ помітив і розкрив кінематограф. А попередня березільська слава стверджувала образ актриси сильної, гнучкої. Актриси-лідера, якій притаманні різні відтінки амплуа, широка палітра сценічних пристосувань. І саме на сцені франківців вона і втілювала настільки різнопланові образи, що її творча амплітуда навіть сьогодні для багатьох здається незбагненною. ", – Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.
Франківській сцені актриса віддала 50 років життя. Стільки ж років вона прожила в шлюбі з актором Євгеном Пономаренком.
Під час Другої світової війни Ужвій зіграла у фільмі "Райдуга" за однойменною повістю Ванди Василевської. Стрічка стала першим радянським фільмом, удостоєним "Оскара", а Ужвій нагородили званням народної артистки.
Багато друзів і рідних актриси були репресовані – хтось розстріляний, хтось відбував покарання у сибірських таборах.
У 1951 р. Наталія Ужвій пережила ще одну страшну трагедію – смерть сина Михайла.
Тяжкі випробування, що випали на долю цієї видатної актриси, не зламали її.
"Я вся в театрі, коли в мене немає вистави, я одразу никну, в’яну й сама собі стаю непотрібною…", – говорила Наталія Ужвій.
Протягом майже 20 років (1954-1973 рр.) вона очолювала Українське відділення Театрального товариства. Створений актрисою Будинок ветеранів сцени Спілки театральних діячів України в Пущі-Водиці було названо ім’ям Наталії Ужвій.
У творчому доробку Наталі Ужвій – понад 200 ролей у театрі і 20 в кіно.
Ганна Черкаська