2 жовтня 1990 р. почався наш перший Майдан.
На тодішній площі жовтневої революції (нині – Майдан Незалежності) в Києві кілька десятків київських, львівських і дніпропетровських студентів оголосили про початок голодування і акцій непокори, щоб змусити Верховну Раду Української РСР прийняти закони для забезпечення суверенітету республіки.
"Революція на граніті" завершилась через два тижні прийняттям більшості вимог студентства.
Серед протестуючої молоді була онука О. Гончара – Леся. Олесь Гончар прийшов до Верховної Ради і висловив свою підтримку студентам. "Вчора я відвідав табір, де голодують студенти. В цих змучених, виснажених, але до краю стійких, здатних на самопожертву юнаках я впізнав нашу молодість. Вимоги голодуючих студентів я вважаю цілком справедливими". Письменника вразив цинічний глум і насмішки народних депутатів щодо голодуючих студентів. Щоб висловити свою солідарність з протестувальниками Олесь Гончар написав заяву про вихід з комуністичної партії, до якої вступив на фронті.
"Революція на граніті" завершилась 17 жовтня 1990 р., коли Верховна Рада 314-ма голосами "за" прийняла постанову № 402-XII "Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року".

Модерна Україна