17 жовтня 1660 року у Слободищі Юрій Хмельницький підписав з Річчю Посполитою угоду, яка практично повністю повторювала Гадяцький договір Виговського, що гарантував автономію українських земель у складі Речі Посполитої. Він був підтверджений на козацькій раді у Корсуні, але не знайшов підтримки переяславського полковника Якима Сомка (дядька Юрія по матері) та ніжинського полковника Василя Золотаренка.
Після обрання навесні 1661 року Сомка гетьманом Лівобережжя Юрій Хмельницький, який вважав себе гетьманом обох берегів Дніпра, розпочав проти нього війну, але кілька разів безуспішно брав в облогу Переяслав, 26 липня 1662 року зазнав поразки від козацько-московських військ під проводом князя Григорія Ромоданівського під Каневом і від повного розгрому був врятований татарською армією, разом з якою 3 серпня отримав перемогу під Бужином (нині — Черкаська область).

Не маючи змоги взяти під контроль Лівобережну Україну, в жовтні 1662 року Юрій Хмельницький вчергове зрікся влади і новим гетьманом став генеральний писар Павло Тетеря. Через спроби провести з ним таємні переговори Сомко втратив довіру Москви і 27 червня 1663 року на Чорній раді у Ніжині новим гетьманом Лівобережжя був обраний кошовий отман війська Запорозького Іван Брюховецький, за наказом якого через півроку Сомко і Золотаренко були заарештовані і страчені.

Тимофій Цицюра, який у 1661 році зумів утекти з польського полону, разом із Юрієм Хмельницьким брав участь в облозі Переяслава, але попав у полон, був висланий до Москви, а в 1667 році засланий до Сибіру, де помер через два роки.

Ігор Царик