ІСТОРІЯ ЯКА ДЕКОМУ НЕ ДО ВПОДОБИ…

415 років тому:
29.10.1611 – московський цар Василь ІV Шуйський з братами та митрополитом Філаретом, взяті в полон 1610 під час московсько-польської війни, перед Варшавським сеймом визнали себе переможеними та принесли присягу вірності польському королю Сигізмугду ІІІ Вазі і його синові Володиславу (проголошений новим царем московським). До ніг короля кинули трофейні московські знамена і особисту хоругву Шуйського, а сам цар з непокритою головою у знак вірності віддав доземний поклін, цілував королівську руку і стоячи на колінах склав присягу. За ним цю процедуру повторили також колишній командувач московськими військами князь Дмитрій та решту полонених московських достойників. За рік В. Шуйський за загадкових обставин помер у Гостинінському замку у Мазовії, невдовзі померли його брат Дмитрій з дружиною, брат Іван повернувся з полону тільки 1620, митрополита Філарета звільнили 1619. Смерть Василя ІV окремі польські публіцисти приписують московській агентурі, що виконувала завдання Михайла І Романова – буцім допоки був живим попередній цар московити не могли обрати нового царя. Хоча такий розвиток подій мало ймовірний. В подальші роки і століття, включно до наших часів московські володарі всіляко намагались затерти в історії та мистецтві згадки про цю ганьбу і чимало таки вдалось. Проте намагання переписати чи забути історію аж ніяк не гарантує, що вона не зможе повторитись в майбутньому в інших обставинах та з іншими діючими особами.

Zenon Borovets