8 листопада виповнюється 89 років від дня народження Надії Світличної (1936-2006) – активної учасниці руху “шістдесятників”
8 листопада виповнюється 89 років від дня народження Надії Світличної (1936-2006) – активної учасниці руху "шістдесятників", правозахисниці, публіцистки, мемуаристки, сестри Івана Світличного, життя якої було пов'язане з Харковом.
"Надія Світлична народилася в селі Половинкине Старобільського району на Луганщині.
За фахом філолог, випускниця Харківського університету. Після закінчення вишу працювала вчителькою, директором школи на Донеччині. 1963 року переїхала до Києва. Працювала редактором у видавництвах, перекладачем з російської в декількох журналах, науковим співробітником Інституту педагогіки і за сумісництвом – учителькою вечірньої школи в київському мікрорайоні Дарниця.
Крім того, співала у хорі "Жайворонок", пізніше – у хорі "Гомін". З середини 60-х років – активна учасниця неформальних літературних вечорів, зборів, маніфестацій. Була близькою подругою Алли Горської.
У березні 1969 разом із братом – літературознавцем Іваном Світличним – фігуранти кримінальної справи, порушеної слідчим відділом КДБ за фактом розповсюдження фотокопії забороненої книги Авторханова "Технология власти". Чергову кримінальну справу органами КДБ стосовно Надії Світличної порушено в березні 1972 року – її звинувачували в антирадянській діяльності. Як результат – 4 роки таборів строгого режиму А дворічного сина Надії Олексіївни "гуманна" влада віддала в інтернат.
Після звільнення восени 1976 року надіслала до ЦК КПУ заяву-відмову від радянського громадянства, мотивуючи свій крок жорстокими переслідуваннями владними структурами інакодумців. "Нижче людської гідності, після всього пережитого бути громадянином найбільшого в світі, наймогутнішого, найдосконалішого концтабору", – написала Надія Світлична у заяві.
У жовтні 1978 року вона емігрувала до Риму, а згодом до США. Працювала перекладачем у Гарвардському університеті, у 1983-1994 роках – в Українській редакції Радіо Свобода в Нью-Йорку.
Один із останніх проектів, над яким Надія Світлична активно працювала, – це створення в Києві музею шістдесятників. "Життя Надії Світличної – то, передусім, постійна самовіддана праця. Розшифровка нелегально переданих табірних рукописів, впорядкування архівів самвидаву, підготовка до видання рукописів Івана Світличного, Василя Стуса, Миколи Горбаля и багатьох, багатьох інших – усе це робилось її руками або за її неодмінної участі", – зауважив Євген Сверстюк.
"Луганський світлячок", – як на
зивав пані Надію один із її знайомих, залишила по собі надзвичайно світлу пам’ять."
"Надія Світлична народилася в селі Половинкине Старобільського району на Луганщині.
За фахом філолог, випускниця Харківського університету. Після закінчення вишу працювала вчителькою, директором школи на Донеччині. 1963 року переїхала до Києва. Працювала редактором у видавництвах, перекладачем з російської в декількох журналах, науковим співробітником Інституту педагогіки і за сумісництвом – учителькою вечірньої школи в київському мікрорайоні Дарниця.
Крім того, співала у хорі "Жайворонок", пізніше – у хорі "Гомін". З середини 60-х років – активна учасниця неформальних літературних вечорів, зборів, маніфестацій. Була близькою подругою Алли Горської.
У березні 1969 разом із братом – літературознавцем Іваном Світличним – фігуранти кримінальної справи, порушеної слідчим відділом КДБ за фактом розповсюдження фотокопії забороненої книги Авторханова "Технология власти". Чергову кримінальну справу органами КДБ стосовно Надії Світличної порушено в березні 1972 року – її звинувачували в антирадянській діяльності. Як результат – 4 роки таборів строгого режиму А дворічного сина Надії Олексіївни "гуманна" влада віддала в інтернат.
Після звільнення восени 1976 року надіслала до ЦК КПУ заяву-відмову від радянського громадянства, мотивуючи свій крок жорстокими переслідуваннями владними структурами інакодумців. "Нижче людської гідності, після всього пережитого бути громадянином найбільшого в світі, наймогутнішого, найдосконалішого концтабору", – написала Надія Світлична у заяві.
У жовтні 1978 року вона емігрувала до Риму, а згодом до США. Працювала перекладачем у Гарвардському університеті, у 1983-1994 роках – в Українській редакції Радіо Свобода в Нью-Йорку.
Один із останніх проектів, над яким Надія Світлична активно працювала, – це створення в Києві музею шістдесятників. "Життя Надії Світличної – то, передусім, постійна самовіддана праця. Розшифровка нелегально переданих табірних рукописів, впорядкування архівів самвидаву, підготовка до видання рукописів Івана Світличного, Василя Стуса, Миколи Горбаля и багатьох, багатьох інших – усе це робилось її руками або за її неодмінної участі", – зауважив Євген Сверстюк.
"Луганський світлячок", – як на
зивав пані Надію один із її знайомих, залишила по собі надзвичайно світлу пам’ять."
Ганна Черкаська
#українці #постаті #дисиденти #шістдесятники #Світлична